Багато власників будинків стикаються з неприємним явищем: дах не протікав під час літніх злив, але взимку чи ранньою весною зі стелі починає капати вода. Головна причина цієї проблеми — відсутність або неправильне влаштування підпокрівельної вентиляції. Внаслідок різниці температур між теплим житловим приміщенням і холодним вуличним повітрям на внутрішній поверхні покрівельного матеріалу випадає рясний конденсат. Якщо вентиляційний зазор відсутній, ця волога стікає безпосередньо в мінеральну вату, повністю руйнуючи її теплоізоляційні властивості.

Принцип роботи вентиляційного зазору

Правильна вентиляція даху працює за принципом природної тяги (ефект димаря). Повітря має вільно заходити через карнизні звиси у нижній точці даху, проходити по всій довжині крокв у вентиляційному зазорі та безперешкодно виходити через коник або покрівельні аератори у верхній точці.

Ключовий елемент: Для створення вентиляційного зазору використовується контрбрус (контррейка) перетином не менше 50х50 мм, який набивається вздовж кроквяних ніг поверх гідроізоляційної мембрани.

Основні елементи системи вентиляції

  • Перфоровані софіти: Забезпечують постійний приплив свіжого повітря під карнизний звис, захищаючи простір від птахів та комах.
  • Вентильований коник: Облаштовується спеціальними ущільнювачами або кониковими аераторами для виходу вологого повітря.
  • Точкові аератори (KTV): Встановлюються на складних дахах з розтічків та ендов, де природна тяга ослаблена.

Надійна вентиляційна система не тільки запобігає гниттю деревяного каркасу та утворенню плісняви, а й суттєво знижує нагрів даху в спекотні літні дні, створюючи комфортний мікроклімат у мансарді.